«Євро-2012» подія, завдяки якій Львів лише за п’ять років встане в один ряд з сучасними містами Європи. Рік назад про таке можна було лише мріяти, але доля посміхнулась львів’янам. Та замість того щоб вчепитись в цей шанс і зайнятись підготовкою до чемпіонату, галичани, у властивій їм манері, почали плести навколо «Євро-2012» інтриги.

«Євро - 2012» проведуть в Україні та Польші! Ця новина моментально облетіла Україну. Тепер вже не залишилось жодного сумніву – наша країна стає знаною та популярною. Бути українцем модно, а значить скоро стане модним відвідувати Україну. Ми вже не окраїна Росії, ми не загадкова країна у якій знаходиться таємничий та страшний Чорнобіль. Україна це брати Клички, Шевченко, «Динамо» та «Помаранчева революція»! Ще кілька років тому українці, відповідаючи на питання: «звідки ви?», відразу отримували друге питання: «Україна де це?» Та пройшло небагато часу і іноземці, почувши назву нашої країни почали вибухати схвальними вигуками.

З отриманням права на проведення матчів «Євро-2012» Підпсутий політичною кризою рейтинг популярності України знову почав підніматись.

Матчі пройдуть у чотирьох українських містах: Київ, Донецьк, Дніпропетровськ та Львів! Це означає що згадані міста зроблять величезний крок у розвитку і стануть, по справжньому, Європейськими!

Європа, Європа, омріяна Європа…Як ми тягнемось до неї, як мріємо бути прийнятими у родину країн Євросоюзу. Все сприяє нам: географічне положення, доля, яка підкинула чемпіонат з футболу, все, крім українців, які, нажаль ще не навчились бути європейцями.

Як вчинив би європеєць, почувши, що його місту надається унікальний шанс встати в один ряд з найсучаснішими містами світу? Кинувся б працювати. Що роблять українці? Використовують цю подію, щоб з’ясувати особисті відносини.

Яскравим прикладом цьому являється Галичина на чолі з дитсадком українських Макіавеллі – Львовом.

Ще не стихли привітання з перемогою, як у Львові почали виясняти хто з посадовців скільки заробить на святі футболу.

«От вже мер вкраде!», - заздрісно заговорили у трамваях.

«А губернатор скільки вкраде!» - звучало у відповідь.

Львів’яни цокають язиком та рахують чужі бариші. Вочевидь підслухавши трамвайні розмови до дискусії підключились громадські діячі та політичні партії. Розділивши між посадовцями віртуальні гроші вони почали піаритись на майбутніх імовірних злочинах.

«Не дамо розікрасти гроші чемпіонату!»

«Скажемо «ні» злодіям у владних кабінетах!»

Заклики радо підхопили журналісти, розмалювавши сируваті припущення яскравими фарбами. Журналісту вигідний скандал. Коли гримить війна швидше дають звання, коли розгорається скандал – підскакують рейтинги теле-радіо компаній та друкованих видань.

Тепер вже і самі політики повірили у власні заяви про крадіжки виділених на чемпіонат грошей.

Якщо вкрали, значить ділили, якщо ділили, то є незадоволені. Хто в нас мав вкрасти найбільше? Садовий та Олійник! Отже між ними обов’язково мусить бути конфлікт. Протистояння між міською та обласною радами стає очевидним для всіх. Навіть у самих радах засумнівались.

Підтвердженням цієї теорії стала заява Петра Олійника про впровадження цензури на всі коментарі чиновників стосовно підготовки до «Євро-2012». «Ага!» - зраділи журналісти – «Знає кішка чиє сало з’їла!»

Вони вкрали, а як же ми?! – обурились політики. Треба і собі пролізти до годівниці.

Гасла «не допустимо» трансформуються у гасла «дайте нам ми краще знаємо що робити». Не даєте?!! Негідники! Вони працювати не вміють. Розформувати комітети, змінити склад комісій!

У трамваях починають говорити, що Львів до «Євро» не готується. Мовляв ніхто нічого не робить, тільки сваряться.

«Не готуються, не готуються» - підхоплюють політики та громадські діячі. «Нічорта не зроблено. От дочекаємось, відберуть в нас «Евро»…

Депутат Львівської обласної ради від фракції БЮТ Ігор Держко навіть ціну цього питання назвав – 200 млн. доларів!

Тут вже і в інших містах України почали прислухатись до розмов, народжених у львівських трамваях. Одеса та Харків, які досі смирно сиділи на лаві запасних, захвилювались. А ну ж таки відібрати? Львів’яни вже морально готові до поразки і опиратись не будуть. Станеться така біда, поголосять, насиплють на голови попелу і втішаться, бо таки були праві і нічого доброго у наш час і при нашій владі бути не може. Хтось ностальгічно згадає радянські часи, хтось цісарські, хтось сплакне по німцях, бо при них порядок був. Громадські діячі та політичні партії гордо заявлять, що всі ці події вони наперед передбачали і подякують Одесі та Харкову за ініціативу, бо уламки «Евро-2012» поховали під собою Олійника та Садового.

Чомусь нам, галичанам, притаманна ота властивість копирсатись у власних дріб’язкових проблемах. «Євро-2012» подія світового значення, а ми намагаємось впхати її у формат наших містечкових скандалів. Це настільки ж безглуздо як і міряти море черпаком.

Любі галичани, давайте хоч на п’ять років залишимо цю дурну роботу і разом візьмемось будувати власне майбутнє. Збудуймо Європейське місто і спробуємо у ньому жити. Якщо ж таке життя нам не сподобається, завжди зможемо повернутись до звичного нам копирсання у власній брудній білизні.